Історія школи
Історична довідка до фонду –
Камінський навчально-виховний комплекс
«загальноосвітня школа І - ІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад»
Кролевецької районної ради Сумської області
Кролевецький район – адміністративно-територіальна одиниця Сумської області України. Районний центр має вигідне залізничне сполучення Київ – Москва. Розташування району на перетині двох великих доріг сприяло розвитку і самого міста і торгівлі ще в 17 столітті. У надрах міститься торф, пісок, крейда, глина, що становить сировинну базу для розвитку промисловості.
Село Камінь розташоване на правому березі річки Сейм, в місці впадання в неї річки Клевень, а також в місці впадання в Клевень річки Локня. Вище за течією Сейму на відстані
Місцевість, де розташований Камінь, була заселена вже у VІІІ—Х ст., свідченням чого є виявлений поблизу села сіверянський могильник.
Камінь засновано в першій половині XVII ст. Найімовірніше, перших поселень було декілька, що знаходилися на невеликій відстані один від одного, про це свідчать назви частин села, що передаються від покоління до покоління і залишаються незмінними — «Біля Каменя» (Камень) — територія біля впаду р. Клевень в р. Сейм, де є великі виходи вапняків на поверхню, «Лісівка» — територія, що прилягає до соснового лісу, «Дубровка» — територія, що прилягає до змішаного лісу, «Пельоховка» — територія, що виходить до полів. До 1648 року селом володів польський магнат П. Пісочинський. В період визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. Камінь було визволено з-під польсько-шляхетського гніту. Частина жителів стала козаками. Село ввійшло до складу Глухівської сотні Ніжинського полку. У 1782 році село увійшло до Мутинської волості Кролевецького повіту Новгород-Сіверського намісництва, з 1796 року — Малоросійської, а з 1802 року — Чернігівської губернії. З 1923 року Камінь став селом Кролевецького району.
Медичної допомоги жителі села не мали до середини двадцятого століття. У 1864 році Кучеровським Іваном Єгоровичем відкрито перший клас і з цього часу почалася історія школи в с. Камінь. Це була парафіяльна школа, але заняття відбувалися на квартирі дяка. Згодом побудували шкільне приміщення. У 1883 році серед місцевих жителів ледве вміли читати й писати лише 28 чоловік. У школі навчалося 24 учні, з них одна дівчина. В 1884 році відкрили школу для дівчаток. Проте за браком місць і через злидні в 1913 році майже 300 дітей шкільного віку лишалося поза школою.
1933 року в Камені відкрили медпункт, який обслуговували 2 працівники середнього медперсоналу. Тоді ж початкову школу перетворили на семирічну. В ній у 1940 році навчалося понад 300 учнів і працювало 28 учителів. Завершили ліквідацію неписьменності серед дорослих. Велику культурно-масову роботу розгорнув клуб, який в 1937 році перейшов у нове приміщення.
У 1950 році в семирічній школі навчалося 310 учнів і працювало 22 вчителі. 1945 року колгоспники відремонтували клуб. При ньому створили гуртки художньої самодіяльності: драматичний, музичний і художнього читання. До послуг жителів була бібліотека.
У 60 — першій половині 70-х років село Камінь значно змінилося. Працювала лікарня, медпункт, водолікарня, аптека, побудовано нове приміщення школи, майстерню побутового обслуговування, працював Будинок культури з кінозалом, бібліотека
За час свого існування школа неодноразово змінювала свою назву.
У 1970-х роках школу було перейменовано на Каменську середню школу І-ІІІ ступенів Кролевецького району Сумської області. А вже за часів незалежної України школа була перейменована на Камінську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Кролевецького району Сумської області, Камінський навчально-виховний комплекс «середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» Кролевецької районної ради Сумської області. Підтверджуючих документів про зміну назви за ці роки у школі не збереглося.
Рішенням одинадцятої сесії третього скликання Кролевецької районної ради від 28.04.2000 року «Про районний бюджет на 2000 рік» передали з 01.05.2000 з районного на сільські бюджети видатки на утримання сільських бібліотек, на заробітну плату з нарахуваннями педагогічних працівників сільських шкіл та персоналу сільських дільничних лікарень і амбулаторій.
Нарахування заробітної плати педагогічним працівникам сільських шкіл поклали на централізовані бухгалтерії районного відділу освіти.